[не вірю]

Станція,
в танці пил і вокзальні лиця.
верхня чи нижня буде її полиця,
вікна завжди виходитимуть на захід.
колії мертві, їх переїхав двічі
вицвілий потяг холод-деінде-рахів.

серпень незмінно вилиняє у січень,
біле незмінно скурвиться в блідо-сіре,
чуєш,
у мерзлу землю зарита птахо,
я у тебе не вірю…

[вірю]

місяць – те ж саме сонце
/з більмом на оці/,

січень – той самий липень
/пусте, що мертвий/,

добрі – ті ж самі злі
/й усього – що терплять/,

холодно буде довше
/ніж буде досить/

[немає]

ти дрімаєш,
немов на моїх колінах,
майже рідна, неначе чужа мати,
ти настільки свіжа іще картина…
я боюся
тебе
торкатись.  

[є]  

станція станція
вже проводжати запізно
б'ються на смерть колеса вищить залізо
хтось пуповину снам її перерізав
хтось переплутав дні у розмитих
вікнах
сніг поміж двох фіранок собі
радий

скільки не мерзни
до холоду ти не звикнеш

птахо в землі

як тобі там
літати?