Ти – зранку яд, в обід - протиотрута.
Я – сонце повечір’я, дощ, пісок.
Вже бережу червіньковий гладущик,
Стонадцять пишнобарвних тарілок.
Розбила деко - зиркнув лиш байдужно.
Розцяцькував колиску і едем…
„Ти будеш гарним дідусем, мій муже…”-
Улесливо шепчу й готую крем,
Дою корівку, молочко скисляю...
Плавшудить на гостину дід-мольфар...
Я вже тебе і подумки не лаю!
Ти - полювальник добрий, я - шафар.
Напевно, я пошлю тебе... по нерпу.
У тебе й досі молодечий зір.
Свої браслети, синові манери
Відшліфувала - майстер-ювелір.
Скуштуй вишнівки!
                           А я сяду прясти,
А я думки позв’язую у ряд,
Просію борошенце...
                               Сніг  лапчастий
Присипав стежку  в юні вертоград.