Анна МалігонДІТЯМ ІЗ ЧОРНИМИ РЕКВІЗИТАМИЦікаво, а що їм сниться, дітям із чорними реквізитами, дітям без ваги і волосся? …Їм сняться уривки прожитого… нібито справжній сніг торкає долоні лоскітно, ніби приходить вірний покидьок Санта із благодійної акції, ніби створюють «скриньку бажань» на сайті і бажання збуваються. …- Подаруй мені свої чотки, щоб пальці гуляли. Коли полетиш до Ізраїлю, буду за тебе молитись. - Думаєш, допоможе? Смерть не надуриш нулями… Зате маю тепер батьків - італійців. - Ти чула… вночі… як тужили дерева нашого саду, торкалися вікон, ламали холодні руки… - Я житиму, житиму! Буду про все писати, коли запозичу кров і куплю перуку. Цить, не плач. Увімкни приймач. Ходять круки стежками мокрими. Діти сидять над уроками. За садом – межа. За межею – іржа… вий вітер, іржавий світ. Не покине палату жах. Не озветься блідий сусід. Тонко входять еритроцити із тромбоцитами лейкоцитами до нового житла де бракує тепла і посходили цифри… Лікар творить діагнози. Творить дива значно рідше… Одначе на два множить кожен хабар, і латає людей, і літає, літає, і чує: біля хворих вікОн ходить сон-леприкон. Лікар повен ідей: він клепає закон . І закон не працює...
|
2009 © Анна Малігон |