Безсонна ніч крізь сотні кілометрів,
В очікуванні рук твоїх тепла.
Неначе зараз: травня ранок жеврів…
Я самою щасливою була!

Я пам’ятаю розставання на порозі…
Ти очі опустив: “Не залишай…”
І квітами сушив тривожні сльози,
Коли я ледь не кинула: “Прощай!”

Я пам’ятаю, як палали свічі
Як в морі маяки, серед води.
А я тобі дивилася у вічі
І в них тонула….мабуть назавжди.

Дивилися у зиму, пам’ятаю.
Раділи наче діти: “Перший сніг…”
Я спогадом в той ранок відлітаю –
Твій тихий голос… мій веселий сміх…

Я зберегла у серці кожне слово –
Можливо випадкове, все одно…
Мій світ від нього сяяв кольорово,
А все сумне летіло за вікно…