1

Ось ти й прийшов.
                          А зарікався: ”Ні,
Ніколи не ступлю на край порогу!”

Заходь у світ лілей, сліпих дощів.
Ледь-ледь не оросила його кров’ю...

Прийшов.
                Зірвався з ретязі, джигун?
Із глиною у дзьобі не ширяю.
Навстріч тобі з конівкою не йду:
Калиною обіч вікна буяю…

2

Діждися кетягів!
                        Не варто зеленцем
Розлогий відчай в тиші смакувати.
Я знаю: в жовтні перебродить щем
В сяйну Жагу. Забудь чужі палати!

Тут досить місця.
                           Падубом зростеш.
Одягнеться  пагілля в гостре листя…
Зотліли крила в сінях, а рубець
Пульсує - довгий, ніби маглівниця...