1

Не слави хочу – а буяння барв,
Не перечіпок, а доріг - для слова.
Не знає долі твору ізограф,
Коли обарвлює-розписує ікону,
Коли вимріює різьбу, іконостас,
Коли, помивши пензлі, йде між липи.

Не слави хоче майстер-богомаз –
Лиш поклоніння лику.

2

Не в багряницю загорну слова.
Не покладу на вірш міцну підкову.
Я відпущу його в ясу! Між хмар
З ниток серпанку матиме обнову.

Внизу - орелі, юрмища, мости...
Вгорі - ефірна путь у жовту безвіч.
Прости мій вірше: часом туск густий.
Прости, синочку... Та від вірша - легше.