1

Ось гине орхідея на стежі…
Її згубили, несучи в кімнату.
- Вона однак померла б у воді,
Бо вже... від кореня безжалісно відтята...-
Злостивий дрік шепоче у пітьму.
Кущам колючим чуйність не властива.
Я - милосердна... Я квіток не рву.
В садочку обіймаю вишню, сливу.

- Вона б зустріла – тричі – передсвіт
В бокатому зеленому вазонку...
Дитя б устигло написати вірш!..
Воно…зів"яло... - плаче тубероза.

...Та орхідея – малоліт-дитя,
Що, захворівши на тяжку недугу,
Приречене без ліків помирать.

Ви в очі орхідеї зазирнули б?

2

Відводжу погляд від тонких оград,
Від золота, смітиська...

- Чисті руки!.. - кричать багатії.

Ніхто не крав.

Хто ж винен, що дитя померло в муках?