Бальзак, завидуй - вот она, сутана,

и тишь, и одиночество, и мрак!

Но, спать ещё ложиться слишком рано,

вот ты и пялишь зенки, как ведьмак,

в окно на телевышку, всю в рубинах,

рассыпанных, как Божья благодать.

А может, в тех мерцающих картинах,

родится вдохновение прогнать

к чертям свои мечтания, а вежды

направить к высшей цели неземной -

где радость умерла и нет надежды.

И это - твой удел. И - только твой.


* * * В. Стус

Бальзаку, заздри: ось вона, сутана,

і тиша, і самотність, і пітьма!

Щоправда, кажуть спати дуже рано,

ото й телющиш очі, як відьмак,

на телевежу, видну по рубінах,

розсипаних, мов щастя навісне.

Отут і прокидається уміння

накликати натхнення, що жене

од тебе всі щонайсолодші мрії

і каже: віщий обрій назирай,

де ані радості, ані надії.

То — твій правдивий край. Ото — твій край.