Волк-побратим, калина-сестрица,
Нам не укрыться от этой пурги.
В дом из земли и неба стучится
Всяк, без разбору - друзья и враги.

Кто позовёт нас, кто нас услышит,
Кто нас за грань повлечет калачом?
Разум покуда волею дышит,
Светим мы звезд отраженным лучом.

Будто гнездо, полыхает домишко,
Дым в другой мир может нас увести.
...Мы полетаем, сестрёнка, братишка -
Время не вышло, чтоб просто уйти.


* * * Павло Гирнык

Брате мій вовче, сестро калино,
От і по нас западають сніги.
Стукають в хату з неба і глини
Друзі, пройдисвіти і вороги.

Хто нас почує, хто нас покличе,
Хто поведе по останній межі?
Доти ми вільні, доки в обличчя
Світять зірки, як свячені ножі.

Наче гніздечко, займається хата,
Димом здіймаючись в інші світи.
…Ми ще літаємо, сестро і брате,
Ми ще не можемо просто піти.