Жажда измучила так, что потрескались губы. Столько песка на зубах, что разрушились зубы. Солью морскою покрылась моя голова. Даже во рту перемешаны с солью слова. Вычерпай эту ропу и верни её морю! Вытри налет с моих губ и отдай его горю! Пусть мой песок назовётся пустынею Гоби! Может, из дыма, из пепла, из праха восстану. Может, я легкой, просмоленной лодкою стану. Памяти парус взовью и отправлюсь к Итаке, Там и солома, и тишь, и калина, и маки. Навзничь паду на солому, раскинувши руки. Очи сомкну и замру я от сладостной муки. Господи, я отслужу и за запахи те, и за звуки! (Из ВЛАДИМИРА БАЗИЛЕВСКОГО) * * * Скільки смаги на губах, що потріскались губи, скільки піску на зубах, - покришилися зуби, скільки морів подолав - соляна голова, солоно в роті - вперемиш із сіллю слова. Вичерпай всю цю ропу й поверни її морю! Витри смагу з моїх губ і віддай її горю! Хай мій пісок наречеться пустелею Гобі! Може, й зведуся я з попелу, з праху, з нічого, може, ще стану легкий, мов просмолений човен. Пам'яті парус напну і майну до Ітаки. Важко впаду на солому, розкинувши руки, очі заплющу й замру від солодкої муки: Господи, я відроблю за ці запахи й звуки! ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ
|