Если вдруг, будет так,
что не сам появлюсь на пороге,
Если сыну сказать не успею, как надо прожить,
Обратите вопросы свои к незнакомой дороге,
Молчаливое слово спросите, что нас сторожит.

Просто вольно живите.
Не ясно, откуда и кто вы.
Не взлетели, но и не обижены.
Особняком.
Ваши жёны ещё не узнали,
что вроде бы - вдовы,
И ещё сыновья не владеют своим голоском.

Как бы так, чтоб огонь был и в нем
удержаться на грани,
Как бы так, чтоб уверенным быть,
что ты в мире не сам.
Утоляя жар солнечной жажды -
молиться сгорая,
Там, где тесно не бабочкам даже,
но и небесам.

.
*** Павло ГІРНИК

Якщо станеться так,
що не сам повернуся додому,
Якщо сину не встигну сказати, чого він живе,
Запитайте про себе дорогу, яка незнайома,
Запитайте у слова, яке мовчазне. Вартове.

Просто вільно живіть.
Ви не знаєте, звідки і хто ви.
Не піднеслись, але й не покривдили.
Ви — не усі.
І жінки коло вас ще не знають,
що буцімто вдови,
І сини ще не знають, які вони є голоси.

Якось так, аби мати вогонь,
у вогні — рівновагу,
Якось так, аби знати,
що ти в цьому світі не сам.
І молити ся вголос, гамуючи
сонячну спрагу,
Там, де тісно не тільки
метеликам, а й небесам.