Кружна дорога – навколо тиші,
Напризволяще – гарячий колір.
Веретениться верета з віршів,
І сльози давить, і очі коле.

Ой коляд-коляд – та й коло вікон.
Усе минеться, поверне звідти.
Не те що драма, чотири крики
В гнізді веснянім назавжди вбиті.

Кладіть сорочку – на кожне слово.
Ой, мамо-мамо, та що ж вас мучить:
Пасуться коні – на барвінкове,
Толочать коні – на безголове,
А як поб’ються – то на вмируще