Артемій гірко плаче... Божий раб.
Сріблиться хрест... Пелюшечки мокріють...
У храмі вперше. В ліжечко пора.
Змужніє.
               З дому вийде - у завію...

Хай не проллє він у дорозі крів,
У друга не відніме жінки й поля,
Нехай хлібини злагоди під спів
Приймає в дар - із пучечкою солі.

Нехай не проміня високий жбан,
З якого полили його сьогодні,
На жовте блюдо з кістки - під кальян.
Кричить дитя...
                          Напевно, хоче моні.