Безпритульно, як дощ на селі. Невилазна драгва.
На горищі товчеться куниця, а, може, ласка.
Хоч  дороги – чотири,
Шляхів, як відомо – два.
Проведи  мене, Господи, (вгору-униз) будь ласка.
Бо безсоння галакає. Тепло горить папір.
Бо вода-галайда утікає.
Ти віриш?
Вір.



Роздоріжжя розмови розмокло – мовчи чи як.
Під дощем докривавлює морва. Зітхає  киця.
Бо дорога у поле,  де  знадний мовчальник-мак.
Макоцвітна любов. І пелюсткова моровиця.
…поміж мокре пелюстя  упали слова-сліди:
- Ми минаємо, мила.
- Ми – вічні.
Ідеш?
Іди.