укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.06.16
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Двенадцать романов

Симона В. несет свою голову – к этому мы привыкли, спускается в пятый круг ада, жует крапленые ананасы, ее аппетит безобразен, как суть вещей – написано в “Курицын  weekly”, она вскрывает нарывы, вгрызается в атом массы. Симона заходит в вокзальный буфет, где курочка Ряба несет золотые вериги, она рождается заново, вытереть стол перчаткой тщетно пытается, пусть моя левая не узнает, что в правой двойной взрывчаткой зеркальце-зеркальце, мир возрожден из книги. Симона В. идет к чревоугодникам, дарит им томик Бродского, все мы стары, младенцем здесь не останешься – пилам риторики нечем заняться в сквере. Он поедает своих детей, вытирает рот полотенцем – каждому по потребностям, всем по тщедушной вере. Симона В. встречает Вергилия, он говорит на латыни, странная женщина и получает только останки фразы, я никого не люблю, но себя отменить отныне глупо пытаться, и смерти не кареглазы. Симона В. несет свою голову в дар тому, кто на площадь придти не смеет, разве что смотрит в окно, заплатив три пенни хозяину, три минуты, здесь не нужна усидчивость, скорость, сейчас стемнеет, и не увидишь главного. Вот они все, обуты, одеты, накормлены знанием, вот и Симона адом разочарована, и в запустении кто-то гудит над ухом, прими этот дар в знак моей воплощенности, всё остается рядом, жизнь моя полнится этой безбрежностью, как запределье – слухом.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні