| 
 
 Сексопатолог люд повча - з екрану.
 На доку зиркаю, доварюючи суп.
 Дає поради, як уникнуть ранок,
 Розчарувань (він схожий на сову...),
 Як берегти у шлюбі насолоду,
 Лишивши в передпокої шальгу...
 Так, феромони зберігають вроду.
 Мій суп гречаний ллється на плиту...
 Так, потрудитись неабияк має
 Подружжя кожне (поводир - любов),
 Щоби в захмар’я злинуть одностайно.
 З вельбучним паном згодна я цілком!
 
 Та ось підводить риску пан Полєєв,
 Московський повновидий мудрагель
 (Я вперше, мабуть, співчуваю геям -
 Він їм совітів слушних не дає…):
 „У сексі лиш таїться насолода
 Найлюксусовіша з доступних на Землі!”
 Уклякла. Ні, стоїчно я не згодна.
 Киплю не перший рік в буття котлі,
 Не раз в едем захмарний долинала...
 Ви, докторе, хитрун, авантюрист!
 Мене з буття капкану вивільняли
 Не мужні руки, а слабкі ще: син
 Вів по стежі, підносив над юдоллю,
 Звивав атол з цілунків, щирих слів...
 Заласся-кайф, що має присмак солі,
 Не найсолодша втіха на Землі.
 Та й мій супружник між фразерства лодій
 Підтримає цей веселковий крин:
 Спили ми дійсно райську насолоду,
 Коли упевнено пішов наш син.
 
 О, скільки на стежі притичин, гадів...
 Кричу я просвітителю в екран:
 - Мій основний інстинкт - плекати чадо!
 І байдуже мені – хто „проти” й „за”.
 
 |