Посходила по слідочках шавлія і рута…

                                                  З пісні


Шукаєш провожатого в наш ліс,
Що зароста смарагдовими снами?
В ті хащі вистеле вузьку стежину
Мій давній флер - квітистий, ажуровий.
Побачиш ти, як руту і шальвію
Дугою
         гнуть
                   мої зелені
                                  сльози.
Ти там гасив багаття барбарису
І рвав крилом тенета павутин.
Колиба тліє...  В ній під стукіт дятлів
Я флер промінням гострим гаптувала…
- Облиш колоти пучечки, красуне!-
Шептав перед грозою дід мольфар.-
Тікай чимдуж! Прочув я, у Грімниці
Борвій прохатиме вогнистої руки…
Приніс ярміс... запам"ятаєш... діда:
Зростеш оливою... між гонорових пальм…

Упору дід - відьмак приплівся в дім:
Пливло
           над лісом
                         хмаровиння
                                          сизе…
Старий чаклун мене не обдурив -
Оливою росту десяте літо.

І в сад Фата-Морґани, в тиш  захмар’я,
Долинув клич Борвія…
                                    О, хмарини,
Хай зрадця прикладе мій флер до серця -
І він, гаптована промінням плутанина,
В дум різнотрав’я
                          скотиться
                                          клубком…