Я читаю тебе, розкодовую
і крізь шкіру в собі викарбовую,
мов на вістрі ножа,
мов безкрила над прірвою
твого тигра із рук вигодовую.

Ти себе популярно розпродуєш,
все частіше з пустого в порожнє ллєш,
я сьогодні прийшла –
мрія-квітка незірвана –
на шматки свої сни викадровую.

Алкоголем ти пахнеш і небом,
й тим теплом, що ховаєш під светром,
що не ніч – інша жертва,
дурна і закохана,
мріє душу продати за тебе.

Віч-на-віч із твоєю відсутністю,
хочу тишу подалі відсунути,
то спіткнулась об ніжність,
то байдужістю ріжеш –
більш не зможеш мене загарпунити...