День весняний дарує наше свято.
Квітує світ, синіє далина.
Як хочеться сказати вам багато
Під келих золотавого вина!

Ми — книгарі! І це вже наша доля,
Це — зріз життя, який не обійти,
Це — наша нива, це — безкрає поле
І одночасно шлях наш до мети.

Ми — носії (і ніде правди діти)
Високих знань, що йдуть із давнини.
Ми — не батьки, а лише книги діти,
Її онуки, доньки і сини.

Ми — охоронці чистого й святого,
Хранителі надії і добра.
Від вмінь і знань до слова і до Бога —
Усе це книга світові дала.

То що ж, колеги, келих піднімаймо
За хліб нелегкий, за книжковий світ
І в наше свято щиро побажаймо
Здоров’я нам й щасливих довгих літ!