укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.05.15
Роздрукувати твір

Ростислав Смєхов

Тысячелетний вопрос. Вніманнє вголос

Эх, обменять бы
излинявший бархат
подселённых революций
на
   шерсти клок
власноручної
                    еволюції.
Ведь
лучше б Дарвин
свой мозг разъобезьянил
да взялся
за «Происхожденье Украины»
рьяно –
Древо
Хомо сапиенс
пусть бы обескорнил,
леч  узел-удел
тесячелетней
                    нашей дилеммы –
Изрубил
            и озаглавил.

А взаместь на скаку
нашим счетом
прирусевшие
шовенюги
               клеймотворствуют –
«окраина», ату!
Невдомёк
              им
                  будет,
Що
Країна –
           по-нашему Страна.
І Мати-Вкраїна –
Край наш і туга
Безбожная. Своя.
Была, есть и будет –
Одна.
Як серце.
              Як рана.
Неизлечима.
Собою полна
                    да нами пуста...
Куди ж «їм» –
Эк азартогонно,
скукоборья веселей
Из сердца братского
раскострить
обиды смертной дым,
Та й
      роз’ятрить
юж  тесячелетье недо-
                                  забытый
плевок породнённой орды
трухи гортанной
                          золой.
Когда
        стираешь обоюдоострость
Рукою дружбы,
                        а взамен –
Стилета росчерк
– весомо, грузно –
                           по генам.

И что,
Что Гоголь –
птица велика ли? –
вещал о нашей Украйне –
Лжилюдокол
                    его глаголов
подтишком бортконули.
Жеби
тайное
         дотлевало тайным,
а явное –
пощучвелень запаянным.
Аки белое – черным,
поспелое – гнилью,
на раз
        без четверти «своего»
извраньили.

И что,
Что Лермонтов –
бач, який ірой! –
пером
         возделал явью
не расейскую окраину:
не Камчатку,
                   Колыму
                                албо  Таганрог –
а вікосущу Україну?
Для тех,
            кому закон не писан,  
нет чужих дорог!
Уж лучше
автора того
                 задвинуть.
И верно –
             кто
                  таков?  
В цензурьины цепи,
Во клич нецензурный вандала,
Культурною плетию –
За «ночей Украины» променад
он
  ответит!                              

А этот –
издому-домой! –
а Украину
               лепит?!
И Кто? Высоцкий...
Его
пасквильно-буржуазную
строку –
за все життя єдину
про славную Вкраїну –
Ей ни шиша не светит!
Иная кистится картина:
За сантиметром миллиметр
Изгаживает Украину
Вчерасмьродной
                         апостат -ментор.

И что «оне» знаютъ
                              о душе Украины,
Іж  без усілякого жалю
Її здіймають
                  на палю?
Лишь Маяковского
                             силы хватило
                   признать,            
Что знаний груз
                        у русского тощ –
абовім  тем, кто рядом,
                                      почета мало.
Хлебают вот
                   украинский борщ,
да знают вот
                   украинское сало.
Не густо ж
по рецепту
                 братолюбия надо –
Сущая капля
                    сердечной отравы...

Азаж  много ль мы
                               ихнего
                                         больше
Знаем
         о Крае нашей судьбы?..

_________________________

Вместо сносок.
Реанимированный староукраинский язык:
 вніманнє – судження, думка
 леч – але, проте
 юж – уже
 глаголи – слова, мова
 жеби – аби, щоб
 ірой – герой
 албо – або
 апостат – відступник
 іж – що
 абовім – бо
 азаж – хіба ж, чи ж

2009
© Ростислав Смєхов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні