Опубліковано: 2009.04.29
Свiтлана-Майя ЗалiзнякПічкурБез хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче. Прислів’я 1 На лаву дід кладе старий часопис. Газет чимало забуває в парках люд. Вітрисько чеше його сиві косми… Ліхтар кигиче в сон: ”Засни… Пічкур…” За ковдру - лист від сина, що в Канаді... Ген по сусідству спить старий каштан. Снує павук невтомний сіть-загладу… Несуть ґринджоли мрійні... Самота. 2 Спрокволу зажива стара ураза. Хоч є домівка в діда Пічкура, У сквер він чимчикує, вже щокатий, Овечий плед на лаві розстеля… Ні, не ляга на ложе – ще заласне. Бесідує з каштаном, ліхтарем: „Тепер хазяйка в мене є - Оксана! До рук прибрала… Одіж всю пере… Для чого я – безхатній – здався жінці? Щоби вареники було кому ліпить!” „Іди додому… брате... поки світло…” – Старий ліхтар над лавкою скрипить...
|
2005 Полтава © Свiтлана Залiзняк |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.