Не жар ліричних малярій,
Не платонічні очі Музи, –
Скінчився вік ваш, кустарі
Під рокоти космічних музик!

І над безоднями глибин
Стихії шалом біснуватим –
Єдино конструктивний Чин
Поможе вам опанувати

Не Піфії сліпий екстаз,
Не вундеркіндство і арена,
Ні! – Математика проста –
Прозорим променем Рентгена.

Талан – ліричне джерело.
То ж не поет, хто лиш невпинно
Дзюркоче про добро і зло.
Поет – мотор! Поет – турбіна!

Поет – механік людських мас,
Динамомайстер, будівничий.
Повстань майбутнього сурмач,
Що конструює День над Ніччю.

Він з пекла й грому димних міст,
В яких пульсує електричність,
Поемою будує міст
Туди – у недосяжну вічність.

Серед самумів, серед злив
Екстрактами могутніх формул.
Він – неустанний хімік слів –
Планує витривалу форму.

Сталево пружиться рука,
І впевнено, з опори рими –
Ось вірш, як стріл, необоримий –
Зростає аркою рядка.