1

- Подаруй мені віршик, поетко!–
Попрохав на банкеті мужчина.
Хлюст з юрми прошептав:
                           Це ж про-фе-сор!!!
Ох, який то був шепіт – надривний...
А він чуба куйовдив, шарівся,
Бо я вклала відмову у погляд:
Дарувати зужите не вмію.
Написати про сонце - у розквась?
Та й пишу не шампанським, не соком.
Хтиві очі... Примерхлі свічада.
Не нашіптує муза експромтів.
То не вельми зговірлива пані...

2

- Я умію шляхетно просити...–
Крас узяв праву руку в долоню.–
Моя музика – птах легкокрилий...
Напиши файну пісеньку, доню!
Я в кашпо співаницю сховаю,
Як з банкету вернуся у лігво:
Нехай цінність, мов кали, зростає...

Я благала юрму: Розступіться!

- Не гордуй...
                 Перестануть прохати...–
Хлюст монетку підсунув до склянки.

Муза блідла й нервово сміялась,
Облітаючи
                 пляшку
                             з шампанським...


----------
* слова і голоси (лат.)