Сергій НегодаІкар розхристаний кошлатий і в цяцьках розхарапуджений Ікар стрункішає і кращає сапун-душа розчахнена і з неї пломінь б’є живе і очі грають коли катається на тачках а ввечері мати обіймає розніжену дитину хорошун піддається насмішкам гарних сестр чистючки поважають в Ікарові кретина затюканий мовчун не відчуває хрест часто роздає землючкам парфуми і отримує у відповідь нехлюйські ляпаси зате вночі він мріє купаючись у їхній шані втопити знайомих падлючок у ванні вихований джигун в халупах без батька тому бажає знайти красунечку полундру і вислизнувши з-під нагляду матері у фарбах перелунюється у парсунку яка чинить сміхунам безжальні вбивства юшить усіх сміхунок і чепурних кривдників в уяві не капризує і змальовує дива як ламає шиї весняним брунечкам діва Ікар тарапунька стріляє на задньому дворі але цього разу вночі на його мушці чарується хитра дівчина на ім'я Еліснорі вона його нова сусідка і собою не гордує в міських лагунах безумна юність двох ізгоїв безсумно збурює серця і робить їх друзями, а фортуна кохання навчає їх хоробрості і він будить в цвіркунці жадання любові проте Еліснорі ніжність не пестить вона вередунка і жадає лише крові тому Ікара штовхає з дванадцятого поверху і разом з ним надривається над містом
|
2009 © Сергій Негода |