Свiтлана-Майя ЗалiзнякЗ підніжжя1 В пустелі Часу барви базиліку Леліє всіх початків диво-край. Лелек і ґав літає там без ліку, Із гір струмує Долі водограй, Дуби віщують, нижчають пороги... Неутишимо дзенькає таріль - То селли* витлумачують дороги. Як жолудів – питань у породіль... 2 Пливе сріблиста кулька – хить та хить, Дзвенить, мов ринда, розголосиста луна... Знов - ера гекатомб, і знов душа болить: Сонм рук – за Чашею, щоб випити сповна. Гіркавий і терпкий напою післясмак: Вже не Тіфонова – струмує homo кров. Червоний Гемос аж до мантії просяк... Волає „возлюби!” знесилена Любов. Над фоліантами - відчайні крики мев... Поля дилем! Напівдостиглий колос... Пророча кулька в серце лева б’є, На суд глухих жерців - мій пульс і голос. 3 Край витоків одвік леліє на Землі. Це ж з нього – Каїн, Авель і химери, Та заступа його обшарпаний Олімп. Ковзкі стежки штурмують піонери. Зриваються – і котяться в Алфею... І... бовваніють руки їх в імлі. Маленькі homo - це ж не дітки Реї! Хоча – від рук малих циклоп осліп. Вік осліпляє звільна, не відразу. Не бачиш сенсу, лиць, ключів, дерев... Був Зевс – є Бог. Міфічну фразу Трактую я – з підніжжя Зевса - лев. *- пророки, які шанували Зевса. **---- існувала статуя, в підніжжі якої - леви.
|
2010 Полтава © Свiтлана Залiзняк |