***
Кричать і корчаться слова,
Спливає дим надій і мрій,
І пам’ять вироста нова
На зміну спаленій старій.
Ти вже не той. Ти весь пропах
Солодким димом забуття.
Ти був у спалених словах –
Тепер нема. Вони летять…
Той лет повільний не спинить,
Не повернуть вчорашній день.
Тягуче-гірко-щемна мить –
Це час для сліз чи для пісень?..
Слова згоріли. Попіл зчах.
І ти забувся. Чи забув?
В губах, в очах і на плечах –
Якийсь безвірний злам чи зсув…
Мій homo novus, де твій шлях
Після очищення вогнем?
В яких дорогах і полях
Ти знайдеш найновішу з тем?
Ідеш назустріч новизні,
Не липне пил до підошов…
Але здається щось мені –
Ти втратив більше, ніж знайшов.