Опубліковано: 2009.02.23
Ірена АртеменкоЗвиклаЗвикла. Я до всього просто звикла, - Подих вільний, в горлі не тремтить Грудкою образа. Літня злива Змила все і розчинила мить… Встигла. Все ж таки я якось встигла Застрибнути в той нічний трамвай… Впали на підлогу сливи стиглі Не зібрати… Більше не тримай За руку мене… я інша… Інша, - Встигла все та звикла до всього… Я – не я, – мене Хтось просто знищив, Затягнувши в той нічний вагон. Навкіл темно… темрява у місті… А в вагоні я і Той, Хто знав Все про нас... і про години стислі В мить кохання… Темна та стіна Зникла. Я із себе просто зникла – Тіло є… а де ж тепер душа?.. Я не знаю. Навіть вже не прикро. Ну, бувай… я в темряву пішла.
|
2009 Київ © Ірена Артеменко |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.