укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.02.20
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Дымъ

Почти под сорок – мой градус гриппа, в углу корешком с отливом Агриппа Корнелий, а может (отсюда не видно) другой Непот. Хочу героиней другого типа на свет явиться, но это липа, на лбу моем выступает тихо прозрачный пот. Хочу в подарок другое тело, об этом кого-то прошу несмело, а он отвечает: «Ну что за дело, утонешь, Мусь». Я стану такой же, как Консуэло, и чтоб в душе всё цвело и пело, и даже петь научусь.

Почти под сорок в моем стакане, какой-то сбой в генеральном плане, и кто-то меряет пульс глазами, и счет не тот. И кто-то гладит меня по челке, и я готова убрать иголки, а вот совок собирать осколки и ворох нот. Хочу в подарок другую душу, чтоб все слова не текли наружу – любой подставит худую плошку и жадно пьет. А ведь тебе говорили, Муся, что это всё – как похлебка с гуся, а ты, конечно же: «Не боюсь я – не всех убьет».

Почти под сорок, гроза в Пьемонте, идите дальше и не трезвоньте о том, что я тут сижу на крыше и пью шартрез. Подумать можно – вот solus loco, и зуб неймет, и не видит око, и всем нам глупо и одиноко с собой и  без. Хочу остаться здесь мелким бесом, а вы, родные, идите лесом к своим пристанищам и принцессам – вот глас травы. Хочу остаться здесь куропаткой, они поладят, и бес украдкой ее погладит по глупой челке и скажет: «Вы…».

Почти под сорок страниц тетради, а всё не сходится, бога ради, он скажет «Вы…», а она очнется и улетит. Хочу остаться здесь между делом одной строкой и рисую мелом, хочу цветами душистых прерий и риорит тебя окутать -  строка такая по всем канонам достойна рая, и он, конечно, финальной точкой здесь прозвучит. Я отыскала тебя по звуку, в молочной тьме протянула руку – ведь каждый любит себя за муку и век молчит.  

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні