"В проваллях ночі, коли Київ спить..."
                                                             В. Стус

Чи спить, чи ні - весь Київ не берем.
Проте вже ніч і спати саме в пору.
Безлистий клен цвіте під ліхтарем
І вулиця пустельна пнеться вгору.

На тьмявім небі - міста силует.
Пливуть на чорнім дві заблуклі фари.
І світиться вікно - чи то поет,
Чи хто доляр складає до доляра.

Якісь чужі ввижаються часи,
Котрі, хоч не були моїми, але
Таки були і, може ж, не пропали,
Бо звідки ці і струми, й голоси,

Що чуються, нечутні взагалі?
Що на балкон мене штовхають раптом?
Містична ніч. Готель "Кооператор".
І змерзлий я на київському тлі.

Та ще трамвай останній, що гуркоче
В депо. Підборів скоромовка-стук.
А серце чує те, що хоче:
Стус. Драч. Стус. Драч.
                                   Стус...