укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.01.07
Роздрукувати твір

Олександр Афонін

***

Три ноль четыре... Середина ночи.
В квартире полумрак, а в темном небе
Мерцают звезд задумчивые очи,
Словно кристаллы соли в черном хлебе.
Усталый мозг с усилием листает
Прожитый день... Страницу за страницей.
Вот то - ушло, его не наверстаешь,
А это вот, быть может, повторится.
Вот здесь бы надо было поспокойней,
Не напролом. Аукнется когда-то...
Да, ты был прав, и вел свой бой достойно...
Тебе ж ответят, просто лишь солдаты
Своих хозяев. Тех, кто выжидает
Успешный миг для своего удара...
И ты опять, конечно, пострадаешь,
Кого-то защищая. Даром, даром...
А может, друг, пора остепениться
И начать выходить уже из боя?
Твой век, вон, к завершению стремится.
Так сколько можно жертвовать собою?
Ты стар и сед, но снова рвешься в битву
И амбразуры закрываешь грудью.
Но подвиги твои уже забыты.
Не долго нынче их ведь помнят люди.
"Забывчивость" так свойственна для многих.
Удобно им, услуги - без оплаты...
Вот и тебя забудут по дороге
Все те, кому ты помогал когда-то.
Нет. Мне уже не выйти из сраженья
И к телу приросли мои доспехи.
Весь в шрамах от тяжелых поражений,
Но без наград. Забыты все успехи.
Верней, их делит кучка непричастных,
Тех, что сейчас друг друга награждают.
Спроси, их каково было участье.
Ответа нет. Они его не знают...
Все, хватит мыслей, сон одолевает.
А утро в бой вновь позовет трубою.
Пусть кто-то - помнит, кто-то - забывает,
Но этот бой - он стал моей судьбою!

2009
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні