*ранкова Ханна*
Зранку у Ханни свої ритуали:
Ледве займається небо світанком
Ханна виходить зі спальні до зали
Для виконання ранкового танку.
Для написання ранкового хокку.
Поки у джезві готується кава,
Ханна залазить на стільчик високий
Та поливає на шафі агави.
Після – годує сніданком папужку,
Ніжно лоскоче зеленую шийку.
І наливає в залізную кружку
Каву. І все навкруги до душі їй –
І підвіконня у злущеній фарбі,
І горобці на перилах балкону.
Клекіт папужки і джунглі на шафі.
Сонячні плями живі й невагомі
Скрізь – на столі, на колінах, на стелі...
Ханна розчісує тепле волосся.
Потім складає папери в портфель і
Йде і тихенько співає в дорозі.
*Пісня про Ханну*
Ханна тримає спину.
Ханна плекає волю.
Цілісну хиросиму
Носить - її паролі,
Явки, дахи, квартири...
Голуби їй горішні
Наворкотіли вирій,
Насумували вірші,
Та полетіли далі.
Ханна тримає марку.
Ханна любила раллі,
Карти і шолом паркий.
Нині – приймає факси.
Знається на дешифровці,
Курсах валют і акцій,
А також таємних лоцій.
Ханна приймає зранку
Кальцій і вітаміни.
Ханна не взявши планку,
Дивно тримає спину.
Ніби-то знає– осінь
Тягне птахів у вирій.
І Ханна безкрила досі
З ними злетить, як мріє.
Наче чекає на силу,
Що здійме у небо зграї.
І Ханна стане на крила
І полетить до раю.
*Колискова для Ханни*
Даруй мені,
дівчинка, що квітне лише восени.
Весни веселі линуть одна за одною
В темряву вічності. Де на бахчі кавуни
Тихо лежать і ніяк не посягнуть вагою
Міри придатності. Там, де солодкая кров
В шкірі смугастій вагітна малесеньким літом.
Носиться вітром порожня колиска, немов
Все на землі сподіванне, важке і зігріте.
Все колисає, все родить... І осінь твоя
Ще так далеко, що навіть далеко-далеко...
Дівчинка спи, біля замку твого короля
Ходять кентаври, плекаючи його безпеку.
Квітнути крилами можна лише восени,
Перетинаючи небо без візи і мита...
Дівчинко Ханна, пробач мені довгії сни,
Що я наснила тобі в нескінчене це літо
*Лічилочка для Ханни*
Солона осінь. Дні гіркі.
Хвилини ліпляться в роки.
Сдаються карти. Все мина.
І погляд погляду – стіна.
І сум помітно по ході.
Й зелені кола по воді.
Червоне небо – захід, схід...
Ховайся, діточко, як слід.
Я порахую – раз, два, три...
Марніє листя. П’ють мости
Холодну воду. Дощ іде.
Чотири, п’ять... Ти де? Ніде...
|
