Опубліковано: 2008.12.04
Євгенія БільченкоПасечник Твой город по-женски болтлив и стервозен. Полмухи в бетоне (добро бы, в навозе!). Собакам не воется даже со скуки. Жалеем и жалим – На ультразвуке. И сколько бы нам с тобой не бежалось По селам – черешням давить на жалость, – Душа не объемлет свою объемность: Друг друга вконец перепев, – споемся. Мой город по-мужески груб и сконфужен (Еще не известно, какой из них хуже). Одним – воровским и днепровским – жестом Ты мог бы… Ты мог бы… Колотят по жести Дожди. Разрывает от барабанных… Глаза – лобовые, как бельма от банок. Туда, в дохлый улей метро, где осы, – Пчелиный мой княже! А я – не особь. Я – остров. Я – остов. Я – ствол правды-матки. Смола закипает еловой замазкой… Медовой… Склей кубики: небо и землю. Как я тебе – нежно и немо – внемли мне ты… 1 декабря
|
2008 Киев © Євгенія Більченко |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.