Наталя Дитиняк

На білому аркуші тіла
Горіло, розпечене словом,
Обпалене і зачерствіле,
Закуте в сталеві окови
Ображене серце. Думками
Його лікували півроку.
З якого дивитися боку,
Щоб серце не билось ривками,
Неначе в агонії? Знаю,
Що світло в кінці коридору
Занадто розпечено сяє,
Щоб вивести з пекла нагору
До світлого раю. Самотньо
Розбитому серцю у грудях.
Не хоче страждати на людях,
Тому потопає в роботі,
В розмовах. Про що говорити
З удаваним порозумінням?
Стомились. Взялися ловити
Якесь невловиме видіння.
Червоним на заході тліло.
То сонце лягало в перини.
Для рідної тілом людини
Застукати серце хотіло.
На білому аркуші тіла
Два серця (одного замало)
В єдиному слові горіли,
Аж поки душею не стали.
Летіли... Якби я навчилась
На крилах втікати від болю,
То не витинала би долю
На білому аркуші тіла.

Про ресурс poezia.org \| Новини редколегiї ресурсу \| Загальний архiв новин \| Новим авторам \| Редколегiя, контакти \| Потрiбно \| Подяки за допомогу та співробітництво		Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру \| Цікаві посилання \| Конкурси (лiтпремiї) \| Фестивалi АП та поезiї \| Літературна періодика \| Книга гостей ресурсу \| Найцiкавiшi проекти \| Афіша концертів (виступів) \| Iронiчнi картинки \| Цікавинки і новини звідусіль \| Кнопки (банери) ресурсу

*