Золотий осінній циферблат.
Тополині тіні «на дванадцять».
І старі поранення болять.
І на зиму засинає нація.

Ждуть, коли почнеться, бунтарі.
Ждуть, коли воздасться, богомолки.
А сльозина вовча по корі –
Наче дим з гарячої двостволки.

Відьми п’ють пташине молоко.
А свобода гола – бо ж свобода...
Отако, вітчизно, чи тако
Співживуть народи і природа?

Золоті промінчики трави.
Ходять революції кругами.
І як голос пращура живий –
Журавлі відлучені від храму.

Все летить, летить, летить, летить...
Щось цвіте, щось тихо умирає.

І вдесяте: Господи, прости,
Що свій світ змінити – сил немає.