Подивись, моя кохана,
Сонце моє любе,
Як зелений клен берізку
До себе голубе.
Так і я тебе до серця
Пригорнути хочу,
Теплі губи цілувати,
Та дивитись в очі.

Тільки сповнені журбою
Безпокійні миті.
Думки ж, як дитя в колисці,
Ніжністю сповиті.

Лину думками до тебе,
Зіронько яскрава.
Ніби місяць в темнім небі
Мрія моя плава.
Гай внизу шумить-сумує –
Полум’я зелене.
Мила, хмаркою легкою
Прилітай до мене.

Хай несе тебе не вітер –
Подих почуттєвий,
Хай все вище підіймає
Сполох кришталевий.
І навкруги день барвистий
Темряву розгубить.
То, злітай же в небо чисте,
Сонце моє любе!