0. совість з вівсом

кіт з вітром гомонів
німів зі всіх сторін  
голос грози кривив
Дніпро топив сторій

їв скоморох свій борщ
краплі живої хвилі
ловив під  вовчий дощ
поки попу до віри  

вів гойїв зичних  вій
з води вів колом волі
і схід   хоч би осліп
під вітрогони голі

чув сич солоний сміх
догори  дригом  гріх


1.канталупка

галімий безум в чаті
кицюнька з канталупок
без ляди без  шухляди
ледащо з гваделупок

по струнці  букв втикає
риштунки не читає
тараньку з пивом має
дух смайликів здирає

забембаний від Ганни
рве кишки страдиварі
під форс-мажор кохані
за Інтернетом  в  барі

а й справді випендрони  
ці  весняні гормони

2.епіфора про-йди-світа

катма  жити  до сказу
дивом тихо воскрести
запалати на ватру
аби серцем не скрести

і все жити до часу
гнути  лихо  зозулі
з легким серцем не раджу
підхолупників  сули

волопасить кіт ночі
кондачка земне світло
знаю ціну цих мощів
ходи й виходи світом

закосило  о  сило
про-йди-світа зносило


3.анафора   скриньки

неба синьої скриньки
ніжна ява кругом
боже знипані  ріжки
все пішло шпаруном

тихе лихо  до вишки
збитки раю від мита
втрати волі біль трішки
окасимотові літа

блискавичних файн-личок
перекличок    місничок
будівельних майданів
розмальованих    вічок

люр-ажур  ейфорично
стало  все  симпатично

4.прикольчик

ой дівко  просторіко
 досить спірити дико
твій  лисий Піноккіно
не шиє п’яним ликом

ой бані  золотились
і йота в йоту бились
з-під носа вірні  шились
під муху  живо злились

приходь сам на Голгофу
приходь під вільні шори
хай біль в хвилини добру
підніме тебе вгору

хоч  підволож  ці   зорі
горять  маки у полі

5.поц

пічкурик  чікі-пікі
це діло для каліки
дівчурі чорний Віллі  
підточить тонкі віки  

відсіль  відтіль у бій
полізли рогом в рій
пожмурив спокій вій
схімічив духом свій

під плізоньки двох хвойд
піпл с форсом  козир флойд
і повний ківш крові
накрапало  з орлів
 
цей  поц  у поліровці
прикол  і понт емоцій


6. лицарка

чув же  шурин-мурин
вальпургієві  бурі
широкі наші мури
тортури на півшкури

по вінця  цього раю
собі маю  та  знаю
небесна впала манна
на одчай божий Ганна

каралась б на краю
ой ще б не так горлала
у серці  у раю
в пазусі сонцем грала

коли стрічали  Байду
кипів в окропі гайдук

7.отож бо діти

з дітьми поміж горби
йшли говорити вічні  
у Буг пішли воли
хомині  лисі  цицьки

і кров і  хліб і сіль
між двох вогнів долоні
мов грім з  усього   сміх
горів в  долині долі

шкода охот солодких
пішов і війт  в могилу
гордий  од чорних  бродів
втопивши пишну силу

глек  нових  сліз порожній
ой-ой  босоніж  бо жни