Долоні долин карпатських
Леліють дочку – Боржаву.
І падають в неї зорі,
В тендітну і величаву.
І риба по дну плюскоче,
В прозорих глибинах – пісня.
Схиляють дерева віти –
Це осінь холодно-пізня
Вкриває пластами криги
Боржави живильні звуки,
Зіркам і воді надовго
Приносить часи розлуки.
Та завтра весняна повінь
Гріхи віднесе у море,
І буде дивитись ранок
Як кіньми той берег оре
Усміхнено-сильний леґінь,
Як вирій приносять птахи
На крилах своїх домівок,
Як тихо приходить вечір...

І пари, коханням повні,
Приходять на берег річки,
І хлопці вмивають руки,
Й дівчата тут миють ніжки.
І солодко в снах казкових
За літом приходить осінь.
На березі той же леґінь
Літа свої сумно косить.
І падає в воду зірка –
Здійсняться усі бажання.
Красивими робить річка
І силу, й сльозу, й страждання.
Тече, ніби час між пальці,
І смуток несе у море...

Красивими робить річка
Людей і любов, і гори.