У Кривче Гауді, напевне, не ходив.
Можливо – не подобались дороги.
І молодик високий однорогий
Йому у тій дорозі не світив.

Та обриси - як схожі в Кристалічній,
І білосніжні гіпсові кристали,
Що феєрично так понаростали –
На Барселонські витвори міфічні!

Що кілометри звивистих ходів
У мороці і холоді віків,
Коли раптово – у просторій залі –

Застиглий “Буйвол”, одноокий “Слон”,
Чи “Змія” подих з навісних колон –
Серед химерних кам’яних завалів…