Я бы свечи сегодня зажёг,
стобы стало яснее и выше
то, что каждый сегодня услышит,
как услышит он собственный вздох.
Чтобы всё, что мы сможем услышать,
чтобы всё, что мы сможем увидеть,
каждый чувствовал глубже и выше,
не кричал и хлопал в ладоши,
каждый думал, что он – совершенство,
удивительный, умный, хороший!

              Я б сьогодні свічки запалив,
              щоби вище було та ясніше
              те, що кожен сьогодні почує,
              як він чує зітхання своє.
              Щоб усе, що ми зможем почути,
              щоб усе, що ми бачити зможем,
              відчувалося кожним глибоко,
              хто забуде про суєтні гроші,
              нехай кожен вважає – він геній,
              дивовижний, розумний, хороший!

Я бы свечи сегодня зажёг,
чтобы стало яснее и выше
то, что каждый, конечно, услышит
при желании (если б он смог!..).
Чтобы, даже сгорая случайно
на свечи этой пламени тихом,
ни один не орал эпохально,
грандиозно не топал ногами,
каждый думал, что он – исключенье
и один обладает мозгами!

              Я б сьогодні свічки запалив,
              щоби вище було та ясніше
              те, що кожен, звичайно, почує
              при бажанні і вмінні почуть.
              А із тих, що згорять випадково
              в цьому тихому полум’ї свічки,
              хай ніхто не вола епохально,
              грандіозно не тупа ногами,
              кожен дума, що він – вийнятковість,
              пуп землі, а не дурень з рогами!