я вміла дихати його пульсом тицьнувшись носом у його шию саме туди де пульсує жилка я дихала його ритмом життя це були постінтимні стосунки я так раділа що можу дуже глибоко разом з повітрям втягнути в себе його тьох-тьох-тьох здається солов’ї теж тьохкають у скронях тьохкає пухлина тьохкає і соловей
насправді байдуже
я дихала його пульсом а він відгороджувався від цього світу чим міг я теж була цим світом за вікном тільки могла через кватирку тицьнутись носом у його шию давайте будемо сміятися
з мене
я ж була його розвагою то чому ж вам повинно бути не смішно
я ж постійно сиділа на стелі коли він спав я не могла спати
я мусила підглянути чи доглянути кожен його сон схильність до паранормальних дій а може просто дівчинка з девіантною поведінкою
мені треба було хоч інколи сидіти на стелі бо ми були діаметрально різні він не знав жалю намагався зрозуміти він усе намагався зрозуміти це була для нього Антарктида  чув бачив на картинках і по телеку
я підкидала йому свої посмішки він їх ламав і кидав у камін і грів руки
від його надмірної присутності рятувалася відсутністю думок про нього і взагалі
за три хвилини до часу коли він мав забути мене навхрест я ще видряпувалась до його розпеченого чи заіржавілого але обов’язково червоного мозку
намарно
він же постійно завішує штори
тоді я вистрибнула з балкона у вирій там сонце продають вроздріб і солов’їв розфарбовують
не хочу більше бути дегустатором чужих пульсів