Гарно вбрана світлиця в українському стилі. Ніч.  На сцені поет, настроєний умірковано-заспокоєно,  але урочисто.    П о е т  Найкращий день у місяці тому,  Що втішив нас новим державним ладом,  Що Жовтнем звуть, а дехто Листопадом  (Яке я сам ім'я йому прийму  І як той місяць буду називати,  Я ще цього питання не рішив,  Бо в київську "Просвіту" не вступив  І не послав на "Раду" передплати),  Найкращий день одсвяткували ми,  Великої події роковини,  Відколи й нам для рідної хатини  Заблисло сонце з лютої пітьми.  І от цей день ми славили тихенько,  Було це свято зовсім мовчазне,  Але тепер тремтить моє серденько,  І дух якийсь підбурює мене  До співів радісних. Мовчати годі!  Зложити треба пісню голосну,  Величний спів зложити в честь свободі!  Ну ж, на бандурі струни підтягну.    (Бере семиструнну гітару й настроює: ре, сі, соль).    Яким же вступом пісню я почну,  Щоб був палкий, і вдячний, і безпечний,  І сміливий, і до начальства гречний?    (Бренькає прелюдію).    Настроєна бандура в соль-мажор,  І вже в душі співає цілий хор.  Allons! *    (Співає).    "Вітаю цей величний день,  Велику історичну дату,  Що принесла й у нашу хату  Для думки волю й для пісень".    (Бринь, бринь, брень, брень!)    Хоч за пісні садовлять теж за ґрати,  Але, звичайно, можна їх співати,  Принаймні ті, що складені без слів...  Ой, Боже мій! а я слова співаю!..  Ні, спершу вікна всі позатуляю.  Та чи гаразд я двері зачинив?    (Іде до вікон, спускає завіси й ще затуляє їх подушками; потім іде до дверей, защіпає їх і підпирає столом).    От вільний я тепер і незалежний,  Як вітер степовий або як птах.  Далеко зник од мене рабський страх,  І можу я піймати тон належний.    (Співає).    "Душе моя, журбу покинь:  Нема за вільне слово кари.  Лети ж, мій співе, геть за хмари,  Під саме сонечко полинь!"    (Брень, брень, бринь, бринь!)    Неначе щось застукалось надворі...  І хто б це міг прийти сюди вночі?  Невже це небажані слухачі?  Як так, то краще гратиму в мінорі.    (Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере кілька акордів).    Тепер виходить щось зовсім сумне  І жалібне, неначе плач надгробний.  Та вже не можна  п р и т я г т и  мене:  Мій спів до марсельєзи не подобний;  Авжеж, що ні, смирнесенький мотив  Зробився; а свободі що тональність!  Аби я славити її хотів  Та скинув з себе всяку одвічальність.    (Співає).    "Тепер довіку рідний край  Не може вже душею вмерти!.."    Г о л о с   з а   д в е р и м а  Хто тут співає? одчиняй!  Тут не дозволені концерти!!    П о е т  (збентежений).  Таки прийшли! тепер же я пропав!  А я гадав не заробити кари.  Чому я мовчки не відсвяткував?  Чи вже було б співати без гітари,  А то - концерт... Якая ж це стаття?  І як її востаннє роз'яснили?..  О, поможіть мені, небесні сили,  Урятувати хоч своє життя,  А ти, бандуро, в цю страшну хвилину  Лицарську смерть прийми за Україну.    (Розбиває гітару на тріски і вкидає їх у грубку. Знадвору чутно крики й тріщання. Двері падають. Завіса теж падає).      _______  * Почнемо! (франц.)  |