Давні елліни! Як шкода, що не можете ви встать
І прилинуть на Вкраїну у вишневенький садок.
Я хотів би вам дівчаток українських показать,
Як вони, руками сплівшись, виступають у танок,
Або весело жартують, зачіпають парубків,
Або, мило запишавшись, одвертають свій видок,
Або іскри розсипають із-під чорних вій і брів,
Або поглядом журливим порушають серце в нас.
Розказать про тії дива я ніколи б не зумів,
Бо на теє, мабуть, треба стать Гомером на той час.
Шкода ж, греки, що не можна подивитись вам на їх.
Не прийшлось би вам здиратись на Олімп і на Парнас
І відшукувать для співів муз і грацій там своїх.