Над ставком коливалися тіні,
В комишах жаби коїли глум...
Зодягала доярка бікіні,
Яке з міста привіз її кум.
Замість лазні в ставку покупалась
І бікіні вдягала нове.
Жінка коси свої розчесала
Й задивилась, як качка пливе.
Одягалась. Та раптом вжахнулась.
Розвалилась артіль "Мирний труд".
Біле в чорне її обернулось,
Умочив хтось бікіні у бруд.
На траву опустилась в знемозі.
В верболозі тривав якийсь шум.
І набігли непрошено сльози,
Що ж їй скаже ображений кум?
Це ж він горошей вгатив, що є сили.
А добро його вийшло на зле.
Матюків, мабуть, сотню нагилить
І до п"яного мужа пошле!
Над ставком хилиталися тіні.
Вечір прикрий не йшов із думок.
Не хто інший спаскудив бікіні,
Як, звичайно ж, то кумів синок!