УКРАЇНІАНА
Без права перекладу
на іноземні мови.
1
Не знав Бог,
як чоловіка
покарати,
та й створив його
українцем.
2
Спочатку
українці були
євреями,
а євреям
це не подобалося.
3
Куди б не закинула
доля українця,
всюди йому дорога
хрестиком вишита.
4
У щоб українець
не взувся,
слід завжди босий
лишається.
5
Став українець
суджену вибирати.
За однією дівкою
Україну дають,
а в другої
корова на посаг.
Господар
він і є господар.
6
Мовчить українець,
рот їжею зайнятий.
Від пісні
лише ноти зосталися.
7
Дайте
українцеві сала —
і матимете
точку опори.
8
Повна Україна
українців,
та всі
іншомовні.
9
Що не українець —
то зять,
що не українка —
то невістка.
Усе життя
в приймах.
10
Хатній поріг
Україну від українців
відділяє.
11
Воля для українця —
це коли руки
вишиваним рушником
зв’язані.
12
Москаля ховають,
а мати
плаче,
як за українцем.
13
Затягне українець сумної
та й заплаче.
Якби горілки не випив,
від обезводнення
організму
помер би.
14
Така мені
Україна,
що
повісився б.
15
Щораз прикурить
українець,
то хата згорить.
Уже й жінку
поміняв —
не помагає.
16
Зустрілися
два українці.
Один чорношкірий,
а другий
не по-нашому
балакає.
17
Ніхто так
художньо
сала
не наріже
як українець.
18
Здолали б
українця вороги,
якби жінка
фартушком
не відігнала.
19
Куди б серце не закинув,
по всьому світі —
соловейки
з прізвищами
українськими.
20
У кожного українця —
дзеркало з булавою.
Коли б то
жінка у нього
так часто
не заглядала.
21
Не ті українці,
що народилися,
а ті, що
не виродилися.
22
Українець
ворогові не побажає,
другові не порадить
бути українцем,
а сам ним
лишається.
Через це й вважають,
що він хитрий.
23
Ще не було
такої держави,
якої б українка
спідницею не накрила.
Отакі жінки
в українців.
А ви кажете:
де наша держава?
24
Кому українець
позичав —
перед тим
і в боргу
зостався.
25
Усім багата
Україна,
а найбільше
терпінням.
Терпить українець
довше,
ніж живе.
26
Нехай собі лякають
вороги, війною
погрожують.
Хліб-сіль в українця
Завжди напоготові.
27
Хто тільки
не гнобив українців,
у землю не закопував!
Зате ж яка тепер
земля наша
родюча!
28
Ой і нагнули ж
вороги
з українців луків,
наробили!
А брати наші —
знай — до коліна
випрямляють.
29
Як здибається лихо,
назву його
Україною
та й буду любити.
30
Кожна людина
іншій людині
трохи українець.
31
А що вже напрацювався
українець — чорно!
І бідував чорно.
Поки красти
не навчився.
32
Поки українець
дітей рахував,
то й гроші
знаходилися,
а як
став гроші лічити —
діти перевелися.
33
Я — українець,
ти — українець,
і це
чи не єдине,
чого ми не годні
один одному
пробачити.
34
Що з нами
сталося б,
якби мати
за українця
не молилася!
35
Любить
Бог
українця,
але
не признається.
|
