Опубліковано: 2008.01.19
Ірина Шувалова***ворони розводять вогні на башті із вітру гілки проростають крізь місяць, вростають у місяць втонула у сутінках сонця єпископська митра цей звихнутий світ вже ніколи не стане на місце на сходах дощу ми ведемо підступні розмови каміння пускає коріння у наші питання дерева виходять на лови, виходять на лови смертельним металом поблискує їхнє мовчання ах, черви, і ми плазували між струнами літа в кавернах між пальців богів ми ховались від зливи та згодом прийшла повелителька сірого світла і випила наші серця, як скривавлені сливи тож нині – не наш уже клопіт багряні пожежі і льону сувої, і сонця скуйовджені патли хтось мусить підняти цей західний вітер на вежі тому ми не гасимо свіч, не лягаємо спати тому ми і смокчемо груди осінньої ночі а мертві дерева нам пестять холодні коліна зачувши смутні перегуки осіннього почту каміння у наше мовчання пускає коріння |
2007 © Ірина Шувалова |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.