Гондола мрій пливе на тлі ультрамарину.
Який політ... Повільність слів... І плин хмаринок...
Вони в незримій вишині — хмаринки-рибки,
А на землі лиш ми одні — кларнет і скрипка...

В густий туман манить канва, здіймає з долу,
Гойдають рухи хвилювань легку гондолу,
І коливає вже давно нам, в такт натури,
П’янкий вітрець пір’їнки нот на партитурі.

Піднято чистий і ясний твій зір на небо,
А я, мов на чудові сни, дивлюсь на тебе.
Яка краса — в усій красі і насолоді
Зіграти кращу серед всіх земних мелодій.

Мов феєрверк, вона вогнем спахне неспинно,
В які висоти ми сягнем, в які глибини...
Тоді з палітри чистоти на здивування
Із рибок виростуть кити в небесній ванні...