На пружних грудях шовковистих трав
хор цвіркунів виводить оди сонцю,
збирають оси дармовий нектар...
і наче снайпер, зачаївся стронцій.

Як пляма отрути.
як прірва покути,
як сіль в свіжій рані,
як біль невблаганна,
як лихо полону -
Чорнобильська зона,
Чорнобильська зона.

Тут барви цвіту в йодистих парах,
тут цезій в"ївся в здичавілі віти,
тут привид смерті в кинутих хатах
зловіщо вигляда з побитих вікон.

Колючим дротом світ не поділить,
отрутою не вгамувати спрагу.
Поліссю вдень всміхається блакить,
ніч наповзає тінню саркофагу.