| Низовий Іван Данилович - український письменник, публіцист, громадський діяч.
Народився 3 січня 1942 року в с. Марківка Білопільського району Сумської області. У роки війни лишився круглим сиротою. По закінченні шостого класу працював у колгоспі, на будовах Казахстану, Півночі, України. Відслужив трирічну строкову службу в Радянській армії. Після демобілізації працював директором Будинку піонерів, у редакціях районних газет, одночасно навчаючись у вечірній школі. Згодом навчався на заочному відділенні факультету журналістики Львівського університету.
У 1966 році переїхав до Луганська, де понад десять років працював в обласних та районних газетах, був старшим редактором студії телебачення. Керував обласним літоб'єднанням.
У 1979-80 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О.М. Горького. Був відповідальним секретарем Луганської організації НСПУ з 1992 до 1998 року.
Друкуватися почав з 1960 року. Автор багатьох поетичних збірок, серед яких: "Народжуються квіти" (1964), "Провесінь" (1971), "Стебло" (1977), "Тобі моє серце" (1980), "Чекання ранку" (1986), "Горобина ніч" (1992), "Пракорінь", "І калина своя, і тополя" (1993), "Покотьоло" (1994), "Вівтар" (1995), "Свіча на вітрі", "Це - мій вертеп" (1996), "Білопілля – Верхосулля", "О, Оріяно…", "Осяяння сінню", "Сльоза небесна" (1997), "Воронці нев’янучі", "За овидом сивим", "Чорнороси", "Збудило опівночі серце" (1998), "Хрущі над вишнями" (1999), "Осанна химері" (2000), "В раю, краєчку" (2001), "Босоніж по стерні" (2002), "Саме та самота", "Зливодиво", "Несправжня пектораль", "По промінчику доброти" (2003), "Пролог до епілогу", "Кураїна" (2004), "Отак і живу", "Серпентарій" (2005), "Мажор в мінорі" (2006), "Біла вежа - рідний Вавилон" (2007), "Білолебедія", "Прозріле літо з голосом Олени" (2008), "Осмути сивої сувій" (2009), "Лелечі клекоти в тумані", "Я цвіркун в середлітню спеку" (2010), "А Марківка – як маківка", "Цим дорожу" (2011).
Окремі твори перекладалися російською, болгарською, польською, англійською, татарською, чуваською мовами. У світ вийшло понад сто видань поезії, прози, публіцистики, перекладів, творів для дітей.
Член НСПУ з 1972 року.
...помер 30 вересня 2011 року.
Іван Низовий - лауреат республіканських премій імені Бориса Горбатова та імені Микити Чернявського, міжнародних літературно–мистецьких премій імені братів Лепких, імені Олекси Гірника та премії за кращий музичний твір-ораторію "Лелече".
Нагороджений медаллю "Будівничий України".
Контактна інформація:
|
