Сергій Татчин

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2008.07.01/ Подяка за кухоль вінницького пива!/ Руденко
	Радий, Тезко, читати Ваш голос і вірші... _________________________________ тисну руку :)))
	2008.05.20/ Дякую, Боже, за долю мою/ Тарас Гриб
	Допоки Медведик в дорозі... Нам все проститься, Сергію, Та скільки ж іти небозі,.... Його іграшкову мрію Хто зустріччю своєю зігріє.... З вітаннями, і радий Вашим новим творам...! Тарас ____________________________________ привіт, Тарасе! :))) радий віртуальній здибанці... і дякую за імпровізацію на тему. останній рядок я б замінив на " Хто тілом своїм зігріє" - так життєвіше:) втім (наливає) - за Медведика! (випиває, крякає... уявляє що випив на брудершафт:) щиро, Т.
	2008.05.19/ сніжинка/ Олена Пашук
	Сергію, щойно відписала тобі комента, а тут на головній цей вірш, цей сніг, та ні, який там сніг, снігопад. Мене накрило з головою від такої лавини образів, просто суперового закінчення і як завжди вдалої назви, яка не те, що не б'є в лоб читача своєю прямолінійністю, а навпаки, відводить у бік. Дякую за справжню чоловічу поезію, яка стирає кордони між містами, сайтами, гендерними ознаками... ________________________________________ "справжня чоловіча подяка" тобі, Олено, за твої враження:) назва й вірш мають йти паралельними шляхами. і якщо вони й перетнуться - то це буде вже десь там, за межею тексту... а мо" й читацької уяви. он як :)
	2008.05.15/ Доброго дня/ Тарас Гриб
	Доброго дня, Сергію! Радий зустріти справжню творчість... З повагою Тарас _______________________________ привіт, Тарасе! радий знайомству (хай і віртуальному), дякую за добрі слова і окремо - що не оминаєте. з аналогічною повагою, Т.
	2008.05.09/ На Південно-Західній залізниці/ НН
	Власне, збиралась чесно погостювати мовчки. але… ніч, майже тихо, десь затишно гепає салют (жаль у нас не видно – живу за містом), у навушниках – Гершвін. і з чого мають зростати сумноналаштовані думки у такій обстановці?  мабуть, просто час відповідний: день згадувати і сумувати, в який чомусь мало хто сумує і згадує, і від цього лишається якийсь голод на рівні підсвідомості – невтолений голод свого, підшкірного, зареберного. а від голоду, як відомо, погано спиться :) тому – бажання не сублімуються, а мучать, прагнуть задоволення,  банальніше – насичення тут і зараз... тому – пам"ять сама видає нагора потрібні адреси, сторінки, вірші... тому – заходжу відмовчатись непоміченою (воно б і на краще – третя година ночі – чемні дівчата о такій порі по гостях не ходять), а натомість розтікаюсь абстрактною думкою по вебсторінці… і, схоже, чим далі – тим рідкіше розтікаюсь, тому припиняю мій хворобливий монолог, щоб зберегти хоч якусь його цільність і сенс. зрештою, гарний день… і зрештою - я знайшла шукане. ___________________________________________ дякую :))) гостювати мовчки - то класно, але сказати пару теплих - набагато краще! вийшла рефлексія вищого ґатунку, коли можна читати з будь-якого місця: з кінця наперед, з середини в різні боки, чи ще як. і при цьому ніяк не втрачаються авторські почуття і читацьке відчуття автора, а тому це аж ніяк не монолог - це  діалог... наприклад - за столом, за коньяком з фруктами:) у чотири вуха заповзає Гершвін. голод втамовується, спокій.
	2008.05.05/ Вірші/ Ольга Ляснюк
	Гарна річ! Якась така глибока, щира і трохи щемна. Тільки маленька поправка: не "по жилам", а "по жилах" правильно ). ______________________________________ еге ж! продивився, дається взнаки двомовність:) щирезно дякую, Т.
	2008.04.26/ Дійшло/ О.П.
	Тепер зрозуміло, дякую.
	2008.04.26/ Долина Снів/ Олена
	Опа, я знову перша. Сергію, вірш заімпонував мені своєю відкритістю і вразливістю.  Кінцівка якраз така, яку полюбляють сентиментальні дівчатка. Але є одне  "але" (якщо мене не заклює Небесна Канцелярія):  "хід годин, тече у дзеркалі землі, як в склі води". Дещо не зрозуміло, хід годин і тече. А також може забагато образів для однієї думки (дзеркало води- скло землі). А так все файно. _______________________________________________ привіт-привіт! ця "старенька" річ саме для сетиментальних дівчат і писалась:) малось на увазі, що там, у деякому власному архетипному місці, земля втрачає свою твердість, набуваючи якості першоматерії - і в ній, як у дзеркалі води, відбивається все: і власне, і безособове оточуюче. там навіть час можна осягнути фізично (до речі, цю його якість можна відчувати досить часто - коли час стає майже в"язким, і то прискорюється, а то притишує хід, залежно від обставин (зачасту критичних)), і от він - "видозмінений" - і відбивається у дзеркалі землі. може воно й заскладно, але для мене досить просто й я звик. так що це не тільки сентиментальна, а й філософічна штука. он як... я, взагалі-то, багато разів звертав увагу на те, як міняється плин часу залежно тільки, скажімо, від геграфії - наприклад, місто, містечко, село; оточення - вдома, у батьків, у бабусі etc... дякую за діалог, щиро, Т.
	2008.04.23/ Нас багато-нас не подолати/ Олена Пашук
	Надіюсь, що на ти. Але я мала на увазі й багатьох інших твоїх прихильників. І чому їх так багато, аж немає куди слова вставити. ___________________________________ а це, певно, тому, що я їх люблю ще більше, ніж вони мене... і вони, надіюсь, це відчувають :)
	2008.04.23/ клептоманка/ Олена Пашук
	Сергію, не крадіть себе у себе. Залиште хоч щось для ваших вірних читачів. ___________________________________________ привіт! так то ж тільки до ранку:)  заради кількісного наповнення добуваю на гора дещо "давній" матеріал... а ми на ти, чи я щось плутаю?..