укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.10.27
Роздрукувати твір

Ольга Лебединська

***

Я пасу одуванчики от всего вдалеке –
Может, где-то в Мокрянке, а может, в нирване.
Я устала от мыслей. Иду налегке.
Кроме строгого груза небесных знаний –

Ничего. Я иду по земле босиком –
Понимаю Порфирия Иванова.
Не забочусь почти ни о чем, ни о ком:
О себе самой мечтаю – о новой.

Что ж! Мне дорог мой маленький эгоцентризм!
(Неудобное слово, но пусть будет, ладно!).
На зеленый пырейчик кладу организм.
Здесь ему хорошо, хоть чуть-чуть прохладно.

В социальной сфере себя не поймав
И наскучив себе в занебесных сферах,
Я лежу на траве рядом с серым гав-гав
И играю на собственных нежных нервах.

И пою. Одуванчиков некому, видно, пасти.
Кто спасет этих бедных дрожащих овечек!
Я завидую им. Им не нужно идти.
Они знают: их дело цвести. Им легче.

Им не присуще терять себя и искать.
Им не нужно грешить, чтоб с небес
посылали спасенье.
Их карма – нирвана. Их дело – знать,
Когда разукрасить простор весенний.

Я знаю, овечки немножко завидуют мне,
Что дома не мыта посуда и нету супа,
Что нету работы, учебы, что жизнь вовне
(вовне организма) со мной сочетается глупо.

Овечки завидуют, что дома мне будет скандал,
Что даже весной мои мысли навзрыд суетны,
Что каждая точка в мире – еще вокзал
И не поезд уже, а лишь – на него билеты.

… Я пасу одуванчики от всего вдалеке.
Я пою эту глупость в оправдание собственной лени.
Мир душист и пушист. И не понят никем.
… А намедни у Пушкина день рожденья…

Это к слову. К какому? К Слову вообще.
То, к чему нам следует обращаться.
Я пасу одуванчики. Веду их в щель
Поэтического (т.е. земного) пространства…

2006
г. Запорожье
© Ольга Лебединська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні